Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви
Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна -
Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ...
Вимирало Село - потопала в сльозах Україна,
І розгублене небо ковтало задушений плач.
Пам'ять народу наше найдостовірніше джерело. Вона жива, це її тривожні дзвони закликають кожного з нас сьогодні пропустити крізь власне серце цей велетенський біль, зробити висновки відповідно до свого розуміння моралі, добра і перед усім - відповідальності. Сьогодні настав час для правди, до неї безмовно закликають мільйони мученицьких жертв тих трагічних для України часів.
Сьогодні у Публічній бібліотеці було проведено годину-реквієм "Пам'ять голоду, пам'ять серця" з студентками "Університету ІІІ віку".
Немає коментарів:
Дописати коментар