245 років від дня народження Г.Квітки-Основ'яненка

 

  

    Григорій Федорович Квітка народився 29 (18) листопада 1778 року в слободі Основа, що поблизу Харкова. Звідси і його літературний псевдонім - Основ'яненко. Майбутній письменник походив із впливової дворянської сім'ї. Квітка-Основ'яненко чудово знав і українську мову, і старі українські звичаї та обряди, а також народні пісні, думи, перекази, прислів'я тощо.

    З раннього віку Квітка-Основ'яненко мав дуже слабке здоров'я, тому Григорій навчався вдома. Слід сказати, що в Основ'янському маєтку Квіток була гарна бібліотека, де зберігалися документи з історії України доби Хмельниччини. Хлопець читав все, що потрапляло йому на очі. Григорій мав феноменальну пам'ять і дуже любив історію. А ще була музика. Хлопець чудово грав на фортепіяно й флейті. А краса народної пісні, захоплення майстерною грою кобзарів надихали на написання власних музичних творів.

    Коли Григорій Квітка знайшов своє справжнє покликання, йому вже було 40 років, і наступні 25 літ свого життя він успішно поєднував службову діяльність із літературою. Саме з ініціативи Григорія Федоровича у Харкові відкрили приватний театр, в якому Квітка був режисером, директором та істориком. В художніх творах і публіцистичних статтях він послідовно проводив думку про обдарованість простого народу, пропагував ідею надання освіти простим людям.

     Діяльність Квітки-Основ'яненка набула у свій час історичного значення, оскільки його повісті й оповідання з'явилися тоді, коли "українська література ще тільки визначалася, намацувала шлях", а "літературне життя було небагате подіями". Твори Квітки стали "свого роду декларацією моральної гідності простих людей", а накреслені Квіткою образи довгий час ще наслідувалися в українській літературі. Квітка першим почав писати українською мовою не тільки про смішне, а й про зворушливе, змальовуючи селян. Саме сільська біднота у Квітки - справжнє уособлення людського благородства й чесності. 

    В останні роки життя Григорій Федорович створює цілу низку прекрасних історичних нарисів. Квітка-Основ'яненко залишив по собі значну літературну спадщину, яка нараховує близько 80 прозових і драматичних творів. Він розробив основи художньої прози, розширив тематику української літератури, збагатив її жанрами, виступив новатором у жанрах оповідання, повісті, роману, уперше в європейській літературі обрав героями своїх творів вихідців із народу, показавши різні сторони його життя.

І ПАМ'ЯТІ СВІЧА НЕ ЗГАСНЕ

                                                                   Голодомор, небачене страхіття,

                                                                   Що холод навіває крізь роки,

                                                                   Що серце кригою до сліз стискає.

                                                                   Й скорботу розливає навкруги

                                                                                                       (Л.Палагняк)

    Голодомор та Голокост - урок для всього людства, таке не повинно повторитися. Правда про ці найтрагічніші сторінки історії, якою би вона не була страхітливою, потрібна не лише тим, хто пережив їх, а й молодому поколінню, від якого залежить наше майбутнє. Ми маємо зробити все, щоб трагедії не були забуті, адже віра, історія, лихоліття, відродження ідуть поруч і створюють єдину картину життя.

    Треба горорити про минуле задля майбутнього: безпам'ятність породжує бездуховність, перекреслює історію, руйнує соціокультурну самобутність народу. 

    Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули від голоду, заподіяного сталінським режимом, пам'яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після трагедії ХХ століття, присвячувався вечір-спомин у Публічній бібліотеці "І ПАМ'ЯТІ СВІЧА НЕ ЗГАСНЕ".

"Пам'ять голоду, пам'ять серця"

                         Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви

                             Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна - 

                        Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ...

                       Вимирало Село - потопала в сльозах Україна,

                 І розгублене небо ковтало задушений плач.

    Пам'ять народу наше найдостовірніше джерело. Вона жива, це її тривожні дзвони закликають кожного з нас сьогодні пропустити крізь власне серце цей велетенський біль, зробити висновки відповідно до свого розуміння моралі, добра і перед усім - відповідальності. Сьогодні настав час для правди, до неї безмовно закликають мільйони мученицьких жертв тих трагічних для України часів.

    Сьогодні у Публічній бібліотеці було проведено годину-реквієм "Пам'ять голоду, пам'ять серця" з студентками "Університету ІІІ віку".

                                        

"Польська полиця в Україні" відтепер і у нашій бібліотеці

        Надзвичайно приємно, що в межах проєкту "Польська полиця в Україні", який ініціювали Міністерство культури та національної спадщини Польщі (МКіНС РП) і Міністерство культури та інформаційної політики України, наша бібліотека отримала 20 книг польських авторів у перекладі українською мовою. 

    З радістю повідомляємо, що тепер наші читачі мають гарну можливість ознайомитися з літературною спадщиною відомих польських письменників.

    Щиро дякуємо за книги!

І тільки осінь з ароматом кави...

                                                                 І тільки осінь з ароматом кави,

                                                                Таким бадьорим, справжнім та легким

                                                                Коли солодким, а коли й терпким,

                                                                Для ніжності, а часом й для забави.

                                                                                                                Ольга Антош  

    Добре, що є осінь, вона ніжно та акуратно готує нас до холодів. Улюблена осінь. Час роздумів, рук в кишенях, глінтвейну вечорами та приємної меланхолії...

    В народі кажуть, що осінь час мудрості, а описуючи і характеризуючи осінь можна сказати з упевніностю, що ця пора нікого з нас не залишає байдужим...  Поети і художники різних поколінь присвячували осені свої натхненні вірші і картини, допомагаючи розкрити цю пору року, у всіх її чудових барвах.

     Сьогодні до Публічної бібліотеки завітали учасники "Університету ІІІ віку", та відвідали поетичну акварель . Атмосферу із присмаком осені створювали любешівські поетеси: Юлія БОНДАРЧУК та Тетяна БАРАНОВА.

                                

                                 

Робоча зустріч активістів у бібліотеці

     Нещодавно у Публічній бібліотеці відбулася робоча зустріч активістів, під час якої обговорювали проблеми у громаді, напрацьовували завдання та шляхи їх реалізації. 

    Захід відбувся в рамках проєкту Волинського Інституту Права "Вдосконалення урядування орієнтованого на громадян Волині", що підтримується Агенством США з міжнародного розвитку (USAID) через проєкт USAID "ГОВЕРЛА".