Григорій Мацерук "По кому росте трава"

     

  Книги вже давно стали невід’ємною частиною нашого життя, вони завжди будуть джерелом знань та духовного зростання. Є багато хороших книг, які, на жаль, незаслужено забуті, є вони і на полицях нашої бібліотеки. З метою звернути увагу саме на такі книги, ми розпочинаємо серію випусків «Сторінками забутих книг». Це коротенькі бібліо-експрес розповіді для тих, хто цікавиться хорошою літературою, для тих, хто хоче познайомитися з книгами авторів, які не змогли заявити про себе за життя, або були незаслужено забуті після своєї смерті, з книгами, які загубились на бібліотечних полицях серед яскравих обкладинок сучасних авторів.               

   Нехай ці книги й були написані давно, але з часом вони не втратили своїх художніх  якостей. Читати їх, як і раніше, цікаво. Герої немов оживають на книжкових сторінках! Хотілося, щоб і ви знали про ці книжки.                            

   Перший випуск серії «Сторінками забутих книг» відкриває книга нашого земляка Григора Мацерука «По кому росте трава».

      Видання художнє і меморіальне водночас, адже йде до свого читача не тільки великим гуртом різноманітних, схожих і протилежних за характерами літературних героїв зразка 80-х минулого сторіччя, а й світлою пам'яттю про автора, який залишився у тій епосі й озивається до нинішнього покоління щирим, чесним, правдивим голосом.     

 Перший письменник із Любешівщини Григорій Маценрук народися 20 лютого 1954 року в с.Бучин. З дитинства мав хворобу серця, тож наче поспішав жити. А в одному з листів до товариша-журналіста писав: «… а раптом Бог вділив якихось тридцять-сорок років життя, а я собі бездумно марную їх… Хочеться щось по собі лишити, слід на землі».

  Твори для друку Григорій Мацерук підготував сам, але книги вже не встиг побачити. Наш земляк залишив пособі невелику художню спадщину: твори помістилися в одному томі, який вийшов у світ завдяки його дружині Валентині Мацерук. Та хіба талант митця вимірюється обсягом створеного?

 Його твори й сьогодні доволі сучасні, бо в них письменник сягає людських взаємин, кладе на терези добро і зло, схиляє голову перед порядністю і не сприймає ницості...