«Доля мови – доля народу» (9 листопада – День української писемності та мови)

Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Щорічно 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови. Це свято ми присвячуємо її величності Українській мові, щоб ще раз підкреслити, що те, чим ми повсякденно користуємося, є справжнім дивом, великим і прекрасним. Установлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента No 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства». За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – основоположника давньоруської історіографії,першого історика Київської Русі, мислителя, ученого, ченця Києво-Печерського монастиря.Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвитку,пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Воно гуртує всіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності,формування громадянського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді,коли усвідомив себе в рідному слові. Ще Вольтер писав, що “всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя”. Наша мова, втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь,ніжну красу і силу душі людської. Цього року до свята Публічна бібліотека Любешівської селищної ради приурочила викладку літератури "О, рідна мово ти моя, як любо ти звучиш".